Самооцінка дитини

Самооцінка – це певне уявлення людини (дитини) про самого себе, про свій характер, здібності. Це оцінка своєї поведінки, діяльності, досягнень, переживань, спілкування.

Це рівень задоволеності собою, почуття любові до себе самого і прийняття себе.

Якщо говорити про самооцінку дитини, то вона визначає рівень задоволеності собою та відчуття потрібності і важливості для інших.

 Актуальні питання для дитини:

«Чи люблять мене батьки та інші люди?» (друзі, вчителі, вихователі та інші члени сім’ї)

«Чи є за що мене любити?»

«Чи вмію я щось робити і чи можу я це робити?»

«Чи роблю я щось добре і найкраще?»

«Чи приймають мене інші таким, яким я є?»

«Чи заслуговую я на те, щоб мене приймали незалежно від моєї зовнішності та досягнень»

Де формується:

1.Сім’я, батьки.

2.Вихователі, вчителі

3.Діти, друзі, однокласники.

Що впливає на формування:

1.Пренатальний період, тобто як проходив період вагітності.

2.Темперамент дитини ( меланхолікам і флегматикам потрібна більша підтримка з боку батьків)

3. Сімейний стан (повна чи неповна сім’я, друга сім’я)

4. Характер і рівень самооцінки батьків.

5. Рівень готовності до батьківства,рівень відповідальності та зрілості батьків.

5. Фінансові та соціальні можливості сім’ї

6. Відвідування дитячого садка

7.Фізичний стан та стан здоров’я дитини.

8.Загальна атмосфера у сім’ї (рівень довіри та поваги, відкритість)

2.Яким чином формується:

1.Зворотня реакція оточення

У сім’ї самооцінка формується під впливом того, що про неї думають, говорять і транслюють батьки та члени сім’ї. До 8 років дитина ще не дуже добре володіє навиками самоаналізу, тобто їй важко оцінювати свою діяльність. Для цього у неї є батьки та оточуючі. Адже саме від батьків ми вперше дізнаємося про світ, про те що добре, а що погано, про те, як їсти, одягатися, дружити, досягати, вчитися та багато іншого. Також, ми вчимося у батьків справлятися з труднощами, або не справлятися. Поки дитина не навчилася самостійно оцінювати, вона постійно буде спів ставляти свою поведінку з реакцією оточуючих.

Батьки метафорично нагадують мені дзеркала, і від того, яким буде це дзеркало, таке і відображення побачить у ньому дитина. Якщо самі батьки «заплямовані» своїм негативним досвідом, переживаннями, нездійсненими очікуваннями, то вони не зможуть  транслювати дитині об’єктивну оцінку дій та її поведінки. Якщо ж батьки «чисті» у своїх цінностях, мисленні та ставленні до дитини, вони зможуть побачити в дитині найкращі її риси, її досягнення та успіхи, її плюски.

Важливим аспектом у формуванні самооцінки є її об’єктивність, адекватність та стійкість.

Як я описувала раніше, дитина до певного віку орієнтується на зворотну реакцію дорослих, вона на віру приймає оцінку і ставлення до себе, повністю орієнтуючись на думку людей, які її виховують.

Метафорично, самооцінку можна уявити в образі скарбнички. Тобто, дитина до 8 років збирає «монетки у свою скарбничку самооцінки». Далі вона зможе тими знаннями про себе користуватися. При труднощах дитина буде знати, що її «скарбничка самооцінки» заповнена, і незважаючи на обставини, завжди буде вартісною для дитини. Завдання батьків – наповнити скарбничку для того, щоб в подальшому вона могла стати для дитини її внутрішнім ресурсом та опорою. Що саме дитина буде пригадувати при труднощах: «Ти справишся, ти зможеш, ти будеш боротися» чи «Навіть не пробуй, в тебе не вийде, ти цього ніколи не робив і не зробиш, ти це робиш не так, як треба, тобі до інших далеко». Саме від батьків буде залежати, які «монетки» будуть знаходитися у скарбничці.

 Не варто забувати, що батьки повідомляють про свої реакції та оцінки не лише через слова. Більш вагоміше значення мають невербальні реакції, тобто інтонація, міміка, тембр голосу. У зворотній реакції батьків більш травматичним за негативну оцінку може бути її відсутність. Ігнорування дитини, її поведінки, вчинків, дій та досягнень виявляється більш несприятливим для формування адекватної самооцінки. Ігнорування сприймається і оцінюється дитиною як її обезцінення, зневаження. Особливо це стосується ситуації, коли дитина демонструє свою потребу у схваленні та прийнятті.

 

2.Особистий приклад батьків

Що стосується особистого прикладу батьків, то тут важливо вказати, що дитина певну частину та елементи з поведінки батьків переймає собі. Це стосується і цінностей сім’ї.

Дитина спостерігає за тим, як її батьки досягають, сприймають труднощі та реагують на різні ситуації. Модель реагування часто відображає рівень самооцінки. По тому, як батьки справляються, реагують та оцінюють ситуації буде залежати ї рівень самооцінки дитини.

Наведу елементарний приклад культуральних відмінностей у системі виховання українського виховання і китайського. На дитячому майданчику українські батьки вимовляють фразу: «Не лізь, бо впадеш»,у Китаї: «Лізь вище, тримайся міцніше». Відчуваєте відмінність?

Для батьків з високим рівнем самооцінки будь-яка ситуація – це можливість стати кращим, чогось навчитися, стати досвідченішим. Такі батьки дають право дитині на помилку, при цьому не перестаючи її любити, цінувати та захоплюватися нею. Для батьків з низьким рівнем – це можливість осоромитися, позлитися на дітей, посварити їх, принизити і підтримати почуття неповноцінності та нікчемності.

 

 

3.Як і на що вона впливає.

Не маючи твердої думки про самого себе (стійкої адекватної самооцінки) дитина буде опиратися на думку оточуючих. І так може тривати до більш зрілого та дорослого віку. Сумнів у власній цінності та здатності веде до того, що дитина буде залежною від думки оточуючих, вона буде шукати постійної оцінки, схвалення від інших. І тоді, коли буде отримувати негативну реакцію буде погружатися у пригнічений стан, відчуття непотрібності, незначущості та нікчемності. Високий адекватний та стійкий рівень самооцінки – це гарантія психологічної стійкості.

Дитина з високим рівнем самооцінки:

›Задоволена собою

›Орієнтована на спілкування

›Рішуча

›Впевнена в собі

›Впевнена у любові до неї та прийнятті

›Відкрита до спілкування та нових знайомств

›Помилки і невдачі сприймає більш спокійно

›Відчуває психологічну захищеність та підтримку з боку батьків

›Чесна

›Допитлива

Дитина з низьким рівнем самооцінки:

›Тривожна, багато переживає і хвилюється

›Невпевнена в собі, своїх силах, можливостях

›Сумнівається в своїй унікальності

›Підозрює інших в обмані, змові, лицемірстві, небезпеці.

›Відчуває самотність, страх, відчуженість

›Вразлива, психологічно нестійка

›Важко і травматично адаптовується

›Орієнтована на невдачу

›Схильна до обману, агресії, насильства та помсти

›Плаксива, образлива

›Схильна до депресивного та пригніченого настрою

›Звинувачує інших

 

На що впливає?

Починаючи приблизно з 8 років діти , починають оцінювати самостійно свою успішність в різних областях. Найбільш значущими з них виявилися п'ять: шкільна успішність , зовнішність , фізичні здібності , поведінку і соціальне прийняття . Однак шкільна успішність і поведінку важливіше для батьків , потім для дітей , а от три інші - для однолітків

 Самооцінка і самоповага – це два визначаючих фактори, які впливають на внутрішній світ і стан людини та на її стосунки з оточуючими. Тобто, від того, яка самооцінка в дитини залежить як вона себе почуває і які стосунки у неї з дітьми. Вона визначає ставлення  до успіхів і невдач.

Самооцінка формується на основі почуття безпеки та довіри, яке в свою чергу дають батьки. Формування єдиної самооцінки залежить від рівня задоволеності тим, як ми виконуємо ряд соціальних ролей: Який я учень, хлопчик, дівчинка, дочка, син, внук, внучка,танцівник, піаніст та ін..

Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінками з боку тих, що оточують. Якщо ці розбіжності дуже великі (Я-реальне і Я – яким мене бачать інші), тоді це може стимулювати розвиток дитини у кращу сторону, але для цього потрібні внутрішні ресурси дитини, і що дуже важливе – сприятливе середовище та оточення.

4.Як визначити рівень самооцінки дитини

Тест " Драбинка " (" Десять сходинок" )

Намалюйте на аркуші паперу або виріжте драбинку з 10 сходинок. Тепер покажіть її дитині та поясніть , що на самій нижній сходинці стоять найгірші (злі , заздрісні і т.д. ) хлопчики і дівчатка , на другій сходинці - трохи кращі , на третій ще краще і так далі. А от на самій верхній сходинці стоять самі-самі розумні (хороші , добрі ) хлопчики і дівчатка . Важливо , щоб дитина правильно зрозумів розташування на сходинках , можна його про це перепитати .

А тепер запитайте : на якій сходинці стояв би він сам? Нехай намалює себе на цій сходинці або поставить лялечку . Ось ви і виконали завдання , залишається зробити висновки.

Якщо дитина ставить себе на першу , 2-у , 3-ю сходинки знизу , то у нього занижена самооцінка. Якщо на 4-ту , 5-ту , 6-ту , 7-у , то середня ( адекватна ) .А якщо стоїть на 8-й , 9- й, 10 -й , то самооцінка завищена.
 

5.Як підняти рівень самооцінки:

›Подавати дитині приклад впевненої поведінки і високої адекватної самооцінки.

›Показувати та демонструвати свою любов, прийняття, розуміння, підтримку та захист.

›Об'єктивно хвалити, тобто за конкретні заслуги.

›Поважати

›Бути послідовним та дотримуватися єдиної тактики виховання

›Висловлювати чіткі, зрозумілі та доступні для дитини вимоги

›Організуєте особистий простір для дитини (кімната, куточок, квітничок і т.д.)

›Покажіть як поважати людей і самого себе

›Порівнювати дитину лише з самим собою і своїми минулими вчинками чи досягненнями

›Покажіть як можна реагувати на помилки та невдачі. Дозволяйте їй це робити і навчіть виправляти помилки.

›Будьте чесними та справедливими, але м’ягкими.

›Не карати з запізненням.

›Якщо виховна бесіда проведена – не згадуйте старі погані вчинки, не маніпулюйте ними.

›Привчайте дитину вирішувати проблеми

›Заохочуйте ініціативу

›Демонструйте віру і впевненість в своїй дитині

›Аналізуйте неприємні ситуації та негативну поведінку.

›Діліться власним досвідом та переживаннями

›Створюйте ситуації успіху

8 января 2014
Автор: Psyholog | Розділ: Діти | Рейтинг: +2 | Голосов: 2 | Переглядів: 2282 |
Поділитись:
Комментарии (0)