Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ЛяМурка

Посетитель
Сообщений: 87
2221 день назад
На вимоги дітей - а вони в мене дуже вимогливі - намагаюся реагувати твердо. Хоча завжди ставлю себе на їхнє місце - коли ну ду-e-e-же чогось хочеться - і тоді вже вирішую - сказати так чи ні А от на крик і сльози дедалі важче реагувати спокійно - мене такі методи тиску з боку дітей сердять і виводять з себе. Адже я бачу, що то маніпуляції і у-у-ух! Можу й ляпанця дати А бувають у людей ще й випадки, коли дитина падає на підлогу чи землю і в істериці товчеться.. Як тоді бути?

bukabyaka

Посетитель
Сообщений: 3
2221 день назад
В мого чуда зараз криза першого року в усій красі. Тому практично весь час він щось вимагає, а якщо не отримує - реви.
Але я поки тримаюся. не реагую взагалі ніяк.
Сідаю чи лягаю поруч і говорю "я дуже розумію, що ти хочет те то й те то, однак зарах отрмати-зробити це ти не можеш".
Коли не розумію, що він хоче, то кажу "заспокійся і поясни".
Істерить далі, то просто відветраюся та не реагую. але не йду.
зазвичай, істерики тривають хвилина-дві. потім дитинка стає шовковою

А ще розкажу. Треба було йому сьогодні випити дуфалак. Я сіла біля нього, взяла ложечку - він не хоче, відвертається. Я давай його вмовляти, що ліки солодкі, треба пити. а як не вип"є, то покладу на ліжко, буду ручкитримати і все одно залию.
так вмовляла перед кодною ложечко. випив аж 3

Maxsim

Посетитель
Сообщений: 77
Lviv
2221 день назад
Якщо істерики безпідставно (хочу то не знаю що, або хочу що не можна), то спокійно пояснюю чому не можна, спокійно кажу куди йду, і йду. Поплаче і приходить. Але це домашній варіант. На вулиці чи в магазині - пробую пояснити, а потім ігнорую. А, ну, звичайно, спочатку пробую переключити увагу. Але вже не завжди виходить - малому вже важко заговорити зуби

MashaSha

Посетитель
Сообщений: 8
Киев
366 дней назад
Слезы и требования... Блин, да тяжело конечно, но если прогнешся, то потом это все будет продолжатся все чаще и чаще. Хотя в некоторых моментах сама виновата =( Сильно не хватает времени на все да и ребенок "ручной". Как метод решения использовался домашний интернет http://www.lanet.ua/internet/domashnij_internet/ - нашла мультики, включила, час свободна, можно что то сделать. Но попытка потом выключить или отвлечь приводила к истерике со стороны ребенка =( У мужа получается проще - подошел, выключил, покидал наруках и вроде почти без слез.

Zumba

Посетитель
Сообщений: 6
758 дней назад
А ребенку сколько? Наверное немного, раз его "покидать" можно.

Виталина

Посетитель
Сообщений: 8
680 дней назад
Главное - если вы сказали нет, то не уступать и идти до конца. Какой бы не была истерика. Иначе ребенок будет думать что ваше нет превращается в да при его истерике. Я сейчас очень хорошо думаю перед тем как сказать нет. Но если уже отказала, то иду до конца.

Madina

Посетитель
Сообщений: 5
634 дня назад
ОЙ, все эти кризисы - первого, третьего, шестого дня жизни, по-моему, придуманы родителями, которые просто идут у детей на поводу. Самому же ребенку лучше и проще, когда есть жесткая дисциплина и режим. Тогда и истерик не будет.

Кирая

Посетитель
Сообщений: 34
Тернополь
333 дня назад
Я не уступаю. У нас не слишком жесткая, но дисциплина.

Dona

Посетитель
Сообщений: 34
99 дней назад
Моя доченька истерики не устраивает, мне повезло. Ребенок спокойный.

Elenita

Медаль

Посетитель
Сообщений: 147
30 дней назад
В нас теж немає істерик, рублю на корню. А кризи бувають 1,3, 6 років, а не днів життя дитини)

Ginova

Посетитель
Сообщений: 53
Киев
6 дней назад
тут главное не идти на поводу.
|
Перейти на форум:
Быстрый ответ
У вас нет прав, чтобы писать на форуме.